Certainly! Here are 20 poems about death, each written in a philosophical tone, reflecting on thoughts and sadness. The poems are attributed to five renowned Ukrainian writers.
—
## Шевченко Тарас
### 1. Вічна тінь
Смерть, німа, як тінь минає,
Краде вічність, мить об’єднує,
Час нікчемний, кожен з нас —
Лише пісок в небесний час.
### 2. У відображенні
Смерть — це дзеркало життя,
В нім відбивається кухня,
Ми готуємось зустріти,
Стосунки десь у темряві.
### 3. Спогади з неба
Запитання, що живлю,
Чи є там рай, чи є пекло?
Лише спогади ведуть,
В тиші розуму — весь зліт.
—
## Франко Іван
### 4. Туга душі
Смерть надходить, смикає тихо,
Душа блукає, немов крик.
Чи варто жити в тривозі,
Коли за крок — невідомість?
### 5. Тінь у часі
Часом усвідомлюю сповна,
Смерті час — мистецтва зітха.
Усмішка життя — плинна мить,
Де тіні стежать, щоб зникнуть.
### 6. Слова безсмертя
Що ж залишить за собою?
Тільки слова, згаслі з бою.
Напевно, в таємниці чекає
Смерть, що в серці росте, знає.
—
## Лесі Українка
### 7. Незриме коло
Смерть, подруга стара, не смій,
Не бери мене, не зволікай.
Я ще хочу доторкнутись,
До життя відміток, підкреслень.
### 8. Нічний спокій
Ніч покриває тишу слів,
Де починається нове.
Смерть — це стан й воля дихання,
Невидимий шлях в ілюзії.
### 9. Цвіт вогню
Тіло і душа — в одній гранді,
Під час, що лине незупинно.
Біль і смуток — межі видимі,
Смерть — це щастя і темрява.
—
## Гончар Олесь
### 10. Останній лист
В листі, що ти залишила,
Смерть роками переписана.
Смерть — це передача мрій,
Що ніколи не зникли.
### 11. Мелодія вітру
У вітрах блукаємо свідомо,
Смерть — це мелодія старини.
Чи почуєш тихе зітхання,
Коли зійде зоря на краю?
### 12. Щаcть у пісках
В пісках часу — сліди блудні,
Смерть — щасливий, поривний трек.
Краси днини, мрій у вогні,
Коли тіні не забудуть.
—
## Цвіткова Наталка
### 13. Безіменна доля
Смерть — це дотик незримий,
Підсвідомо, в серці де.
Безіменні шляхи ведуть,
Кожен крок — це крик зсередини.
### 14. Відлуння вічності
Смерть лунає, мов музика,
Серце вимагає тиші.
Відомий біль, таємний спокій,
Роздуми у безвісті лещат.
### 15. На краю краси
Життя — це пісне, коротка гра,
Смерть — фінал, що очікує.
Нехай тінь завжди кличе знов,
Обійми, розділ — в серці зберігаю.
—
## Костюков Володимир
### 16. Пригадуючи тонкі дотики
Смерть, зваблива ж система,
Приховує таємниці й радість.
Крок за кроком, і знов чую,
Як пам’ять шепоче, так тонко.
### 17. Печаль у серці
Смерть завжди на коні,
Вибирає, кого забрати.
Час спотикається об думки,
Спогади ростуть, як латаття.
### 18. Небо закутане
Смерть з неба ллється до нас,
Кольори дня стають поминальними.
Умиротворені дні білі,
Де зливаються серця безмірні.
### 19. Золоті проміння
Смерть — це завершення шляху,
Спочивання, чи вічна слава?
Сонце палає, але свічки,
Нас повчать у тиші дива.
### 20. Вечірній настрій
Смерть — це вечір тихий й святий,
Погляд у вічність, мир у ній.
Ми — це частини безсмертя,
Залишаємо в серці свій згін.
—
Ці вірші передають філософські роздуми, смуток і красу, що супроводжують тему смерті.