Sure! Here are the poems you requested.
## Шевченко Тарас
Вибач, мій любий, я не зрозумів,
У словах твоїх заблукав я,
Так добре я згорів, а тепер не зумів
Сказати, як душа моя плаче без тебе, як я.
Шановний, прогрішив – не зберіг,
Він вслухався в тишу, забув твій вогонь,
Вибач, що слів не сказав, не встиг,
Тепер згадаю, як ті шляхи йшли в легесень.
## Франко Іван
Мої вибачення від серця до серця,
Вони, як роси, лежать на траві,
Коли заплуталися думки в терцях,
Я знав, що не можна ставитись до любови з зневірою, як до граві.
Слова, як кольори, зникли у змахах,
Вибач, що жестом затиснув, не вхопив,
Тепер, як луна, у стінах й натягах,
Я їх прошу, у нас буде новий рив!
## Мележко Оксана
Вибач, моя люба, за ту мить,
Коли забула, що ти – мій світ.
Погляд мій блукав, душа мовчала,
А серце в тиші слова шептало.
Щирі слова, як записка у воді,
Миготять у спогадах, ті миті пітьми.
Я не хотіла образити тебе,
Тому прошу: чуй мене, люба, чуй мене!
## Костенко Ліна
Дорога моя, мовчи, не скажи,
Я винна в образах, мовчання і сльози.
Слова, як дахи, зруйновані в вітах,
Давай знову знайдемо шлях у любові без сльози.
Вибачення – це ключі з замків,
За ними тишу знову ми знайдемо,
Як день від ночі, як мрія з надій,
Вибач, і нехай наш дотик знову заграє.
## Андрухович Юрій
Вибач, що в серці твоєму цвіль,
Що втримав собі сльози у вигляді,
Вибач, за те, що думав про біль,
А не про тепло, як світанок в ріді.
Моє серце чує твій стук у душі,
Словами він з’являється, як радість,
Вибачення – це мостики життя,
Я буду мати тебе, – це, напевно, щастя.
## Шевчук Оля
Вибач, що слова не شیرом розтопили,
Не встигла я витягти з ямки мрій,
Серце моє, яке ти зазнав, зупинило,
Тепер приймаю всю душевну твердь – віддай мені.
Говорити в тиші чи просто зламати,
Моя відвертість, вона в кожному дотику,
Вибач, любий, за те, що не встигла,
Я поверну все назад, я дам тобі цілу.
## Мизюк Анна
Моє вибачення для тих, хто чує,
Мене геть завели сліди у глибині.
Вибач, за тишу, за мить, яку бурю,
Я обіцяю: поверну ту мить для взаємної.
Вибач, мій любий, за серце споглядання,
В сльозах пташині злетіли мої мрії,
Вірш вибачення – зяючі обійми,
Давай зберемо дари у свічках, що будуть життя!
## Сосюра Володимир
Скажи, моє серце, чого ж ти не зволила,
Промовити слово, коли я не чую?
Мої вибачення, мов злагода в житті,
Вони заблукали, коли не знайшлася світа.
Давай знову обнімемося світом,
Знайдене слово спершу шепотів губи,
Вибачення, як ріки в стогоні,
Серце моє, знов обіцяю – не покину.
## Драч Іван
Вибач, за стріли мого забуття,
За те, що сумлінно не обняв тебе,
Троянди мови зникли в тиші,
Вибачення, мов ріки сподівань, мете.
Серце б’ється, воно знову любить,
Без образ – тільки світло до тебе,
Вибач, моя душа, за ніч без сну,
Я в цьому свій вірш, світло на зупинку.
## Герасим’юк Наталя
Вибачення, як жаль весняного цвіту,
Ніхто не знає, як серце ридало,
Вибач, що забула про коляду,
Моє бродіння нагадує радість, яку я мала.
Слова уклалися в ніжне пахощі роси,
Вибач, що в дні чорної зажадала,
Тепер давай знову стежками разом,
У сердечному потоці будемо вже далі.
## Багряний Леонід
Слова, як ялинки, душі обживали,
Вибачення в серці прозорі стіни.
Прошу, не тримай в обіймах пітьми,
Забудь, що лють забрала свободи.
Тепер разом будемо спостерігати,
Як відстань може танути в часі,
Вибач, за слова, що вітром багато,
Придисьмо разом, вірніше, до серця.
## Капранов Олег
Вибач, мій любий, за тихі згадки,
Небо навколо сумовито прочує,
Слова, які нагадали про падіння,
Тепер обнятися в світлі – рятує.
Від серця, як відразу на бігу,
Вибачення – це шепіт нашої мрії,
Сум у серці знову обертатиме,
І знову разом будемо мати надії.
## Грінченко Борис
Вибач, серце, за порвані мрії,
За кожну секунду, що ніколи не вискочила.
Слова, мов листя, навесні цвітуть,
Я знову прошу тебе: будь мені рідним на співах.
Тиша моя і серце визволять розум,
Вибач, що думки не зуміли зрозуміти,
Тепер у шепоті буду сmaximum’ously –
З твоїм пломінням я знову обняв світ без новизни.
## Маланюк Євген
Вибач, що відступив з самої краю,
В словах зібралася десь мить усмішка,
Серце моє, як річка пройшла на краю,
Тепер я прошу, розкажи мій секрет.
Будемо разом, хай кожен день запалить,
Вибачення – це справжнє визнання своє,
Життя, як вірш, що єдина могила,
Я буду для тебе вірш на снагу: “Дай мені”.
## Винниченко Володимир
Вибач, моя люба, за ту тишу,
Яка затисла все, що сповнене світла,
Вибачення, як світло у вітрилах,
Воно прийде на пелюстці до серця.
Думки мої швидко відлітали,
сьогодні шукаю, чому зневірення,
Вибач, за імпульси, що зменшили крила,
Тепер прошу, поверни мені сподівання!
## Хвильовий Микола
Вибач, що сумні думки погубили,
Перебираючи серця під каміння.
Думки мої – нечутні у хвилині,
Вони кажуть: повернись до мого повітря.
Вибачення, як руки у сльозах,
Завтра, тут разом, будемо святкувати,
Моє серце, твоє серце – це політ,
Я в словах прошу, хай поглянемо на далі.
## Лісовий Станіслав
Вибач, мій любий, за роки мовчання,
За гіркі дороги, що стелили у полон,
Вибач, за сни, що збігли в пориванню,
В твоїх очах знайду я тепер сон.
– Я знову обійму, вже не мовчатиму,
Бо кожен шматок серця в тобі живе,
Вибачення, мов розцукані ластівки,
Моє життя знову тане в теплому пень.
—
Натхнення українських поетів завжди здатне передати свою глибокість і щирість. Viber(чісще, прощення, і любов усі сприяють дотик до душі і продовжують зв’язки між людьми.