Осінь
Золота осінь, листя гне,
На землю падає тихо в тиші.
Червоний клен тривожно кличе,
Вже ж мороз, вже сніг на дні.
Краса твоя — мить у вічності,
Визначаєш ти дні віконця.
Птиці рушили в далекі краї,
Лише ти залишилася тут, осінь.
Осінній пейзаж
Дивлюсь на ліхтарі вечора,
В тумані сплутались мрії,
Осінь ноги в зелені пірнула,
Мулинку ходить між віттям.
Плачуть червоні ягоди,
За згасаючим сонцем туга,
Осінь, знову згадую,
В тебе поміж зими — дарунки.
Золоте листя
Листя золоте кружляє,
Збігається з тихим вітром,
Вечір спіралі розстилає,
Понад полем, лісом, горами.
Ось і ти, моя осінь,
Твої кольори зігрівають,
Вкрали спогади дитинства,
В серці туга залишають.
Осінній сон
Дощ іде, куток вдома,
За вікном, у краї небес.
Тихо тріпоче простір знову,
Усім дарую тебе — осінь, весь.
Тремтять у серці мої струни,
З листям розмови веду,
Хай будуть чари в тишині,
Знаю — вкрадеться туди надія.
Осіння симфонія
Тепер осінь, брава осінь,
Листя стихає, к говорить у тиші,
Забудьте про жаркі дні,
Чарівна спогад з «так» вітри.
Щоб місяць світлом залив бумаги,
Діти грають, крутять вальси —
Нехай боїться зима покликати,
Восени тендітна краса рештки.
Погляд осені
Ось і вона прийшла, осінь златокоса,
Вже в жовті плечі повисла,
Серце стукає в грудях українських,
Виховуючи мрії нові безпам’ятні.
Так тихо шепоче листя,
Так і виходять з-під світа гнучка,
Магія осені, тонка гармония,
В обіймах тепла.
Осіннє зітхання
Часом вдалині відомої зими,
Під небом вкритим пеленою,
Обвиває осінь мрії синим,
Граючи на струнках вітру з надією.
Там, де стежка завивалася,
Листя мазало червоним вітрам,
Спогад повз дні, любов не вгасла,
О, осень, ти пісня в душі дідам.
Осіннє слово
Пара дощів, заливаючи серце,
Стає глибокою радістю миті,
О, осінь, усмішка на обличчі,
Обновляєш втомлені дні.
Знову зветься між рядами,
Життя червоне моментами,
Тиша стукає в двері душі,
Важка картина — твої хвилини.
Листопад
В танку дощ, в танку листя,
Йде осінь, сонце мружить.
В одиночній думці листя,
На вітрах — притулок і мир.
Простору ковдра зігріває,
В теплій обіймі галявин,
Листи, як думки, кружляють,
В осінньому саду, як в туман.
Осінній витвір
Восени, коли над морем —
Тепло, а в душі ми — вітрини.
В погляді собі, ніколи —
Погуляти в лісі знайомому.
Закінчується пісня лугу,
На вутичках безконечне —
Глибоким мовчанням, тонемо,
Слідами осінній душі.