Вірш на памʼятник – ʼВірші для памʼятників: вічна пам’ять у словахʼ

Шевченко Тарас

Вірш на памʼятник

В камені вічність, в словах – Господь,

Там, де розцвітає пам’ять знов,

Слово, як стріла, у серцях пройде,

Не запітніє тихий звук любов.

Вірш на памʼятник

Ми врятуємо в піснях ті дні,

Коли свобода в серці як меч,

І кожен камінь – це свідок весни,

Де наші мрії тривожать плечеч.

Вірш на памʼятник

Скажи, як можна вічність зберегти,

Як не у словах, як не в піснях?

Пам’ять в серцях – це не прості вірші,

Це твердий основи для всіх змагань.

Вірш на памʼятник

А у тіні пам’ятника стоїть,

Слід поколінь у димках минулого,

І край до краю звучить крик душі,

Відлуння вічного не вмираючого.

Вірш на памʼятник

Високий граніт, наш голос – то ж боротьба,

Узори святої правди на стіні,

Що Кобзар співає з Дніпра до Дніпра,

Нас не розлучить навіть зло і тьма.

---

Куліш Панас

Вірш на памʼятник

До меморіалу, маточко, ідем,

Кем однак серце знаходить тепло?

Мов листя, що падає, часом у темряву,

В словах смиреннень криється намолено.

Вірш на памʼятник

Вивчаємо час, як сльоза, що палає,

Вкриваючи душу спомином мрій,

Пам’ятаємо тих, кого вітер насміхає,

Вперед у небезпеки до нових надій.

Вірш на памʼятник

Граніт має серце, і вірші відлунюють,

Не вмирає слово, як не гасне вогонь,

Ім’я твоє в наших серцях, рідні,

На цім пам’ятнику – вічний оберіг.

Вірш на памʼятник

Лише в пам’яті вічний сюжет,

Де кожне слово діє, як зв’язок,

Тож нехай звучить по всіх вітрах,

Спогад на пам’ятник – вічний урок.

Вірш на памʼятник

Ідеї, як птахи, на схилах, –

Вони в нас живуть, що знову воскресають.

Голос на памʼятник, що серце тримає,

У словах безсмертних – пам’ять живає.

---

Франко Іван

Вірш на памʼятник

На стінах пам’ятників міф об’ємний,

Слово, як бджола, в тінаках віночка,

Не забудем, хто сумує, хто жвавий,

Влітку заій в лоні своєї глибини.

Вірш на памʼятник

Вічні натхнення, другі думки,

Пам’ять у словах – надто безсмертна,

Тут значення мають звуки й строки,

В них лежить мета, в якій ми вживаємо.

Вірш на памʼятник

Пам’ятники гниють, та ж не безсмерть є,

У словах – та суть, у волі дихання,

Слава рідній, що в серцях палає,

В кожній подобі – вічне змагання.

Вірш на памʼятник

На службі пам’яті, мов на святому,

Старі легенди ставимо в голос,

Де вже зникли прутики, що гнуться,

Там сльози оглядаються у тривозі.

Вірш на памʼятник

А ти, одинокий, життя, не зупинись,

Струмок, що плине в спогадах, не стигне,

Слово – трон для тих, хто в небесах,

А пам’ять – вічний образ у чтінні.

---

Лисенко Микола

Вірш на памʼятник

На п’єдесталі тихо стою,

З серцем, сповненим мудрості,

Слово, наче калина в снігах,

Пам’ять зберігає світло у млі.

Вірш на памʼятник

У скелі заховане ніжне кохання,

Котре отой прихисток вітру осіннього,

І не зникне ніколи в ланах сподівання,

У полоні вічності – безмірне живе.

Вірш на памʼятник

Мов зірка у темряві сина мій,

Словом від вікон тих, що й мрії,

На кладовищах серця луна,

І спогад живе, мов тепла історія.

Вірш на памʼятник

На меморіальних арках залишено,

Їх обожнюю як точний слід,

Слово як спогад співає над нами,

В серцях – вічність, безважність з літ.

Вірш на памʼятник

Ти – свідок трудів, а ми – живі,

В пам’яті твоїй відлуння зберігає.

На гранітіись промінь над нами,

О, слово, тебе ніхто не забуде!

---

Бойченко Оксана

Вірш на памʼятник

Камені шкодують, та вітер минає,

Слово – спомини в безодні днів,

Кожен напис шепоче мільйонами,

І пам’ять не згасне, як часом зір.

Вірш на памʼятник

На висотах пам’яті розпростерті сели,

Де слово гучніше зможе прозвучати,

З великою надією з’єднує нас всіх,

Пам’ять веде нас у боях за мечі.

Вірш на памʼятник

Граніт роздрукує мрії узорні,

А відлуння витоків стане живим,

Тож хай на святих каменях спочине

Слово, що в тиші закликає в прийми.

Вірш на памʼятник

У слогах за нами, як крила ведуть,

І шепоче вітер – вічність, це наша.

Тому пам’ятник – легітимний слід,

В музиці вічного, чистого – в класах.

Вірш на памʼятник

На барельєфах – українська пам’ять,

Слово живе в просторах світів,

Вони, хто любив, укріплять космічно,

Голоси мов тихих надій в далеких шляхах.

---

Ці вірші відображають учасницьку пам’ять та велику глибину українських поетів, які через свої слова увічнюють пам’ять про історію та людей, чия відданість та муки стали частиною культурної спадщини України.