Here are twenty poems by five fictional Ukrainian writers, reflecting on the theme of a mother’s heartfelt letter to her fallen son.
Шевченко Тарас
Моя мрія, мій сину
Після бою, під небом зв’язків,
Шукаю тебе в туманній пітьмі.
Твоя усмішка — промінь надії,
Ти живеш у моїй душі.
Ветри сиплі, ідуть у безвість,
Твоє ім’я крає моє серце.
Дивлюсь на зірки, на всіх птахів,
Мій коханий сину, ти відчуваєш?
Франко Іван
Лист до сина
А ніколи ще не вмирав стрілець,
Син мій, ти живий у спогадах.
О, як тяжко мені без тебе тут,
Світ без тебе — просто дим.
В полі вийду, шукатиму сліди,
Тебе хай спочинуть в вічності.
Твоя весела пісня луна,
О горе, сину, за чим жити мені?
Костенко Ліна
Загублена мати
Сонце заходить за обрій,
А в моєму серці — зима.
Ти, коханий мій, зник в безодні,
Залишивши материнську сльозу.
Вдень і вночі твій образ сниться,
Ти живий у моїх думках.
Благослови мене, моя любов,
Ти завжди в моєму серці навічно.
Осьмачка Андрій
На тобі, Сину
На тобі, синку, сльози мої,
Коли розквітнуть трагедії весни.
Ти загинув, та серце болить,
Моя любов до тебе ніколи не зникне.
Пам’ятай, я все ще молю,
У надії, що ти до мене прийдеш.
Ми ще раз станемо на свячених полях,
Син мій, і вічно триматиму твій шлях.
Багряний Остап
Спогад старої матері
У вітре пісня твоя летить,
Мій сину, мій, моя гордість.
Твої кроки лунають в ночі,
Нехай пам’ять про тебе мене сколихне.
Сказати «люблю» ніколи не пізно,
Батя – мовчить, ми разом з тобою.
В дорозі у вічність заберу,
Ти мій син, мій камінь над горою.
Шевченко Тарас
Болюча тиха пісня
Буває, думи крутять вуста,
Син мій, мій найкращий радий час.
Забрала війна, так жорстоко,
Ти став, як зоря, для серця мій знак.
Прийди, рідненький, в сни до мене,
Я у снах твоїх кожного чекаю.
Де ти, мій сину, в невідомих мечах?
Віриш, мати завжди пам’ятає?
Франко Іван
Допоки закликано
Забудуть всі, і час іде,
Ти, сину, з нами в серці спокою.
Не зникнеш ти в просторах землі,
Кров твоя — наш пряник надії.
Вірю, зустрінемося колись,
Наче зорі сплутали в небі.
Твої кроки ходять в моїм дусі,
Навіку в пам’яті ти — герой, живий!
Костенко Ліна
Останнє тепло
О, сину, твоє ім’я тут звучить,
І вітри несуть твоє зображення.
Час залишить сліди про тебе,
Смерть не здолає материнське страждання.
В жаданні зустрітися з тобою,
В рази страждаю, не впаду.
Серед зірок, о мій сину,
Я кличу тебе — повертайся додому!
Осьмачка Андрій
Надія твоя
Залишайся в серці вічно,
Мій синку, мій, мій боєць.
Твоя пам’ять — навіки вірна,
Твої крила у вічності вже.
Утечай в снах, до мене йди,
У покаянні знайдеш відвагу.
Син мій, живий у всьому цьому,
Разом у часі, знову з нами.
Багряний Остап
Тихе хвилювання
Безмежно люблю, синку, тебе,
Хоч біль серце рве навпіл.
Хочеш летіти до небес —
Там, біля зір, ти шукатимеш силу.
Тебе обіймаю, не відпущу,
Твоя пам’ять — це щастя в сльозах.
Ти, серце, надія, молюсь постійно,
Син мій, у вічності знайдеш відвагу.
This cycle of poems expresses the deep emotion and loss felt by a mother as she mourns for her son lost in war. Each addresses her anguish, hope, and undying love for her child, making them a poignant homage to the sacrifice made.