Гаї шумлять
Гаї шумлять, і вечір тихий,
Вітриний шепіт над рікою,
Сонце ховається за ліс,
Усмішка землі серед турбот.
Гаї шумлять
Складаються мелодії вітру,
Там, де стежка веде в безвість,
Серце зупиняється в океані,
Натхнення ллється, наче ріки.
Гаї шумлять
Гаї шумлять — прекрасні мрії,
Кущі обвивають мову,
Там, де природа співає,
Душа знаходить спокій.
Гаї шумлять
Довкола лине пісня лісу,
Там де життя свої права,
Словами дерева нам співають,
Вітриною радість дарують.
Гаї шумлять
Гаї шумлять, і заглядає
Сонце в квіти, в серця, в сни,
Розливають у світі радість,
Де природа безмежна, жива.
Гаї шумлять
Листя шепоче з вітром,
Ночі обійми стелиться,
Там, у гаях, за миром,
Спокій і мрії навколо.
Гаї шумлять
Гаї шумлять, в повітрі симфонія,
Весна приходить у серце,
Кожен подих — радість і спокій,
Волошки і квіти, як спомин.
Гаї шумлять
Там де лісу гомін і ріка,
Ця гармонія — божественна,
Між гаями, де старі дерева,
Пристрій природи — це елегія.
Гаї шумлять
Гаї шумлять, і пташки співають,
Сонце, немов, відпускає вітри,
Душа вмирає, одужує знову,
В гармонії природи — ніжність.
Гаї шумлять
У гаях мрії минають позаду,
Фальшиві звуки минулого зникають,
Там, де серце відчиняє двері,
Природа всім дарує надію.