Certainly! Here are poetic epitaphs by five Ukrainian writers, each contributing four poems to the theme “Епітафії вірш на памʼятник”.
## Шевченко Тарас
### І
Над землею вітри співають,
Схилившись, груша вже не плач,
В тиші сонце, що заходить,
Ми пам’ятаємо вас, наш брат.
### II
На могилі цвіт весняний,
Біль моменту тут усіма,
Нехай душа в політ безкрайній,
Залишить серце у віках.
### III
Крізь сльози vaдієшся,
Пам’ять, як вогонь, горить,
Подолавши всі біди,
Нас залишив в своєму сні.
### IV
Під цю стелу свічка палає,
Захололе небо над ним,
У серцях цвіте любов без краю,
Вічний спокій для твого диму.
## Франко Іван
### I
Ти жив, мов повітря, прозоро,
Як пісня вітру в ріднім краю,
Тепер в тиші, де злітає
Твій дух, знову серед зір.
### II
Сенс життя у спогадах ночі,
Нехай між стоньками минає,
Струни мрій тебе, серце, кличуть—
Твоє ім’я у вічності грає.
### III
Пам’яті в серці слід залишив—
Письменник, митець, друг, батько.
Вічний спокій на священім,
Душа твоя не згасне в ажурі.
### IV
Ти, як зірка, засяяла сред світу,
Пам’ять про тебе в словах звучатиме,
У мріях народу житимеш вічно,
Твій голос в наших серцях ніколи не зникне.
## Коцюбинський Михайло
### I
На могилі білий камінь,
Тут спочиває мрія юна.
Душа твоя в безмежжі ясним,
Летючий вітер згадує…
### II
Прощай, мій брате, у світ манливий,
Твій розум, твоя снага живуть,
У полетах думка невгасима,
В них твоя душа мандрує.
### III
Земля з тобою слізьми схожа,
Коли на серце біль і гнів.
У вічності сховали слоги,
Твої слова виповились.
### IV
Спочиваєш ти, душа заквітчана,
Пам’ять вплелася в гілки берези,
Хай пісня волі в серцях заквітне,
Ти в нас жив на віки.
## Сосюра Володимир
### I
Ти, як зірка, що впала в небо,
Залишив світло — спогад мій.
На покритті трав, де сліди,
Пам’ять про тебе, брате, живий.
### II
На стежині, що вела до дому,
Твій день пронісся, мов вітри,
Серед нас лишився спомин,
Твоя любов, вона не зникне.
### III
Забудьте про біль, але пам’ятайте,
На камені — ваше ім’я,
Нехай живе в серцях закоханих,
Твоя слава — ми все одно з тобою.
### IV
Тихо шепоче ліс на могилі,
Твоє ім’я в йому звучить,
В спогадах серце палає,
Завжди з тобою, мій дорогий.
## Багряний Павло
### I
Тихий вечір, зірки у небі,
Моя душа в спокої плине.
Твоя пам’ять в душі зберігає,
На серці слід, мов шрам.
### II
Важкі думки на спині тримають,
Сльози впали на камінь твій.
Ти залишив у світі тінь,
Нехай же цвіте твій дух у віках.
### III
Приніс би сонце в дім до нас,
Та залишив на віки славу,
У твоїх словах ми живемо,
Твоє ім’я — в наших шляхах.
### IV
Нехай минають роки в слідах,
Твої думки вічно, як пісня.
На могилі цвіт, наче зірка,
Вплетений жаль, та дух не зникне.
—
These epitaphs reflect the essence of remembrance, honoring the memory of loved ones and the impact of the writers themselves within Ukrainian literature.