Максим Волков ніколи не плаче, коли падає
Максим першим зустрічає кореспондента «МБ», проводить його до кімнати, знайомить із мамою Наталею та татом Олегом, хвалиться своїми іграшковими мотоциклами та машинками. Цей жвавий хлопчик, ще дитина, їздить на мотоциклі нарівні з дорослими гонщиками.
«Я люблю швидко їздити на мотоциклі»
– Я вперше сів на мотоцикл у п’ять років, – хвалиться Максим. — Мені дуже сподобалось. Тато тримав мотоцикл позаду, а я намагався керувати. Поступово він відпускав мене, поки я не поїхав сам. Потім тато повів мене на справжню трасу, де їздять мотоциклісти. Спочатку я падала, особливо на поворотах, вдарилася, і хоч було дуже боляче, але не плакала. Зараз уже всю трасу їду одна, навіть на високий трамплін заходжу. На змаганнях я перемагав інших хлопців, навіть старших за мене. У Мукачеві став шостим, у Полтаві та Рогатині – восьмим, у Глибоці – сьомим. Завжди входить до десятки найсильніших. Я дуже люблю їздити на мотоциклі швидко і це зовсім не страшно. Коли я виросту, то стану справжнім гонщиком, як мій тато.
– Спочатку чоловік посадив Максима на велосипед, а потім на мотоцикл. Я дуже боялася за нього, – зізнається мама Наталі. – Зараз ходжу з ними на тренування, їжджу на всі змагання і переживаю за обох – стискаю кулаки, коли вони стрибають із трамплінів чи проїжджають круті повороти. Іноді я закриваю очі від страху. А коли вперше їхала на змагання, то плакала від хвилювання: Максим був найменшим серед дітей-спортсменів, ледве лазив на трамплін, думала, що він не встигне. Але він пішов, упав, знову встав і поїхав. Я поступово звикаю до думки, що мій син, як і мій чоловік, може бути професійним гонщиком. Раніше Максим дуже хворів – «бронхіт» з народження. Тепер він менше хворіє, навіть плаває з Олегом у холодній воді. Я бачу, як у ньому формується характер справжнього чоловіка.
«Якщо будуть спонсори, Максим досягне великих результатів»
– Свою старшу доньку від першого шлюбу я теж у шість років посадив на мотоцикл. Але якось вона впала і вдарилася, тоді дружина і бабуся підняли крик і заборонили брати її на тренування, мовляв, це не для дівчинки, – згадує батько і тренер шестирічної Максимки Олег СКРИПНІКОВ. Він професійний мотогонщик, багаторазовий чемпіон різноманітних національних та міжнародних змагань. Їздить на найбільшому 500-кубовому мотоциклі. см. А у Максима найменше, 50 куб. побачити
– Якщо допоможуть спонсори, Максим зможе досягти високих результатів, – каже Олег Скрипников. – Я вам це говорю як людина, яка 35 років не лише професійно займалася автомобільним спортом, а й підготувала сотні дітей на машинобудівному заводі «Кварц» та у спортклубі «Буковина». Менш ніж за рік навчання мій син досяг багато чого. Має талант гонщика і велике бажання займатися автоспортом.
Олег розповідає, як тренував сина: «Спочатку я тримав мотоцикл ззаду, щоб він не впав. Потім, як у казці про двох їжаків: я стояв на одному повороті, один мій друг — на іншому. , зловили Максима і навчили його повертати, тепер він уже сміливо і швидко долає всю європейську трасу в Чернівцях, навіть набагато старші, часто падають, бо їздять прямо попереду, за ними біжать батьки, піднімають, знову сідають на мотоцикли, а Максим майже не падає, тому що вибирає найзручніші місця, основну увагу приділяє техніці їзди».
Максим, як справжній гонщик, має форму, черевики, шолом, ремінь, спеціальний захист на грудях, руках і ногах. «У магазинах його не могли підібрати, бо він був дуже маленький і тонкий, тому спочатку довелося робити захисні деталі самому з пластикової каністри», — сміється Олег. .
До того, що Максим Волков почав займатися автоспортом, посприяв і міський голова Микола Федорук, який торік подарував йому дитячий мотоцикл. А Олег Скрипніков зміг продовжити участь у змаганнях завдяки міському голові, адже отримав від нього ще й мотоцикл. Микола Федорук подарував спортклубу «Буковина» кілька мотоциклів для дорослих і дітей та п’ять баггі. Зараз на них тренуються діти від п’яти років. «Автоспорт – це дуже дороге задоволення, – каже Олег. “Наприклад, такий дитячий мотоцикл, на якому їздить Максим, коштує 2,5 тисячі євро. Форма на нього – 500-600 доларів. Ще потрібні гроші на бензин, спецмастила, запчастини, гуму, поїздки на змагання… Тобто, навіть якщо у дитини є велике бажання, без грошей нічого не досягти, були багаті спонсори, ми могли підготувати хороших гонщиків, яких не було за часів Союзу Чемпіонат України може заплатити 200 доларів за перше місце, 20-40 за десяте місце не зробиш, тому що їздиш у будь-яку погоду – мокро, брудно, до того ж постійно ризикуєш отримати травму».
На запитання, чому він готує синові таку долю, Олег, не роздумуючи, відповідає: «Тому що йому це подобається. І це робить його справжнім чоловіком. Заможні батьки не віддають до нас дітей. Здебільшого це сини гонщиків, які «хворі» цим спортом».
Надія марна
0
3,844
