Один із найуспішніших дитячих футбольних тренерів Буковини Михайло Кузьмін багато років намагається переконати столичних спортивних функціонерів у необхідності усунути дисбаланс між професійним футболом та аматорськими методами підготовки майбутніх професійних футболістів. Поки безрезультатно. Але він не здається. Михайло Микитович упевнений, що футболістів потрібно готувати у спортивних школах за 10-річним циклом, який забезпечують п’ять тренерів, функції та обов’язки яких мають бути прописані у відповідних контрактах. Головний критерій роботи – підготовлені гравці для команд майстрів. Успішні спортивні школи з часом процвітатимуть, а ті, чий успіх обмежується перемогами на місцевих дитячих змаганнях, або зникнуть, або стануть платними оздоровчими клубами. За словами Кузьміна, його новою футбольною програмою повинні зацікавитися Федерація футболу України та Професійна футбольна ліга.
– ФФУ знайома з моєю системою з 2001 року, – розповідає Михайло Микитович. – На двох науково-практичних конференціях, на робочій групі з підготовки нової футбольної програми ДЮСШ я виступав і попереджав, що якщо не зміниться суть оплати праці, а лише методика, то буде ніякої користі. Було багато казусних моментів. Мені обіцяли, що мої зауваження будуть враховані, але… у 2003 році вийшло те, що я припускав, тобто трохи підкоригований методичний посібник, який нічим не відрізнявся від радянської програми 1986 року та української програми 1995 року. .Тільки в перекладі.
– Мені особисто ці реформи вже не потрібні – я на порозі вісімдесяти і ніяких тренерських дивідендів від впровадження нової системи отримати не можу, – наголошує Михайло Микитович. – Інша справа, що я ще в русі можу надати практичну та консультативну допомогу на етапі переходу від нинішньої до нової системи підготовки футболістів, тому що бачу це і знаю, як це реалізувати.
Його ідеї можна було б реалізувати в якості експерименту і, наприклад, в одній Чернівецькій області, якби всі спортивні школи були підпорядковані одній вертикалі і система оплати праці була б гнучкішою. А оскільки до цього ще не дійшло, то треба чекати офіційного погодження зі столиці.
Ми повернулися до цієї теми не випадково, а з підтекстом. Адже цими днями успішний дитячий тренер Михайло Кузьмін святкує своє 70-річчя. Можливо, цим матеріалом ми принесемо успіх його революційним футбольним пропозиціям!
довідка
· Народився в Одесі.
· Виступав за луцьку «Волинь», але достроково завершив кар’єру гравця через травму.
· У 1970-х роках переїхав до Чернівців.
· У 1973-1985 роках працював тренером у ДЮСШ «Буковина», згодом – у ДЮСШ №2.
· З 1992 року і донедавна був директором стадіону «Юність» (більш відомого як «Гарт»).
Найкращі учні: Віктор Мглинець («Буковина», «Чорноморець» та інші команди), Валерій Сарафінчан, Сергій Темерівський («Буковина»), Петро Бойчук («Буковина», «Балтика» (Калінінград), Сергій Луцяк («Буковина»). ) , збірні Молдови), Андрій Дубковецький («Поділля»).
Віктор Мглинець (головний тренер «Буковини»):
– Михайло Микитович з любов’ю ставився до всіх своїх учнів. Особисто я відчула, що він мені симпатизує, що він в мене вірить! При цьому я часто отримував від нього на горіхи. Коли він судив, а я грав (наприклад, за школу на призи клубу «Шкіряний м’яч»), він мінімум тричі показував мені червону картку. Я сперечався, був чимось незадоволений, і тренер відразу вигнав мене з поля. Напевно, боявся, що захворію на зіркову хворобу (сміється – авт.). Тепер я усвідомлюю важливість цих виховних моментів. Безсумнівно, його велика заслуга в тому, що я виріс хорошим футболістом. Хороший футболіст той, у кого хороша школа. Михайло Микитович заклав дуже гарний фундамент. Він навчав таких речей, які зараз не всі тренери знають. Як головний тренер я особливо відчуваю, скільки потенційно хороших гравців не має цієї бази. Я вважаю, що нашим дитячим тренерам варто прислухатися до Кузьміна і вчитися на його досвіді. Для мене він був не лише тренером, а й другим батьком. Навіть коли я хотіла вийти заміж у 20 років, я пішла до нього поради. Він благословив, як батько. Його дружина Людмила Сергіївна і моя Світлана досі часто спілкуються. І Михайло Микитович став не лише моїм тренером, а й куратором у житті, старшим другом. І те, що він вірить у мене як у тренера, теж мені дуже допомагає.
Валерій Сарафінчан (депутат міської ради):
– Михайло Микитович, безумовно, один із найкращих тренерів нашої області. Для мене він був більше, ніж тренер. Я вважаю його своїм футбольним батьком. Не отримав від нього? Звичайно, отримав, як і всі (сміється – авт.). Чим більше він вірив у перспективи студента, тим суворіше до нього ставився. І це принесло свої плоди. Величезну роль у моїй долі відіграв Михайло Микитович. Завдяки йому я став футболістом і людиною. Тому бажаю йому тільки найкращого на довгі роки!
Григорій ПАСАТ
0
3,855
