Чернівчанка Олеся Павлючок любить подорожувати. Вона часто подорожує українськими Карпатами, а цього літа вирішила підкорити важкодоступну вершину – Ельбрус. Сказано – зроблено: п’ятого липня Леся вирушила в дорогу з такими ж шанувальниками, як і вона.
Для поїздки на Ельбрус потрібно не менше п’яти тисяч гривень
– Лесю, чому Ельбрус?
– Справжній турист, який багато подорожує горами, завжди шукає нових вражень, нових гір. Всі туристи рано чи пізно їдуть на Кавказ. Кавказ – це саме те місце, де ти можеш зрозуміти, хто ти є насправді. Вплинуло і те, що там була моя мама (дійшла до «притулку 11-ти» – висота 4100 м) і я з дитинства слухав її розповіді про Кавказ. А коли зібралася гарна компанія (Олег і Олексій з Рівного, Марта і Любчик зі Львова, Ігор з Долини Івано-Франківської області, Андрій і я з Чернівців – така собі збірна Західної України), то це було ознакою того, що це настав час здійснити мрію. Кілька місяців шукав інформацію про Кавказ: клімат, вершини, традиції; зібране туристичне спорядження. Це вже не поїздка в Карпати, коли можна щось кинути в рюкзак. Необхідно чітко визначити якість одягу. Оснащення повинно бути на найвищому рівні. Для поїздки на Ельбрус потрібно не менше п’яти тисяч гривень, з них тисяча на дорогу і три тисячі на спорядження (у кого його немає). Ми не користувалися послугами турфірм, які спеціалізуються на таких видах туризму, тому що це надто дорого. У нас були досвідчені гіди, і це головне.
– Як ти туди потрапив?
– Нам пощастило з погодою. Взагалі, липень – найкращий час для такої подорожі, адже він не дуже холодний. З Чернівців ми поїхали до Києва, де зустрілися всією командою, а потім сіли на потяг Київ-Кисловодськ і півтори доби їхали до П’ятигорська. У П’ятигорську вже чекала маршрутка, яка довезла нас до найвищої точки – села Терскол, яке знаходиться на висоті 2100 метрів. Перша ночівля була біля діючої обсерваторії, друга – Льодової бази, а на третій день, перетнувши льодовик, вийшли на «Притулок 11-ти» (4100 м), де розбили намети та акліматизувалися на три години. днів (підйом на скелі Пастухова – 4800 м ). Біля нашого наметового містечка була «Скеля пам’яті» (так ми її називали) з написами, присвяченими полеглим у горах: «загинув на спуску», «загинув на підйомі». Серед загиблих були навіть кандидати в майстри спорту. На шостий день (о 3:44) вони почали сходження на західну вершину Ельбрусу (висота 5642 метри). Це було важко. Весь маршрут проходили ланцюжком, крок за кроком. Бо кожен необережний рух міг закінчитися аварією. Ми вибрали свій темп: піднімаємося 15 сходинок, відпочиваємо 10 секунд. Далі йшли як равлик, але тримали крок, щоб не заснути. Останні метри до Ельбрусу дуже важкі. Але ми не робили довгих передач, тому що якщо увійшли в певний ритм, то його бажано тримати. На висоті 5100 метрів у нас почалася гірська хвороба: запаморочення, сонливість, нудота, судоми в ногах. На останніх метрах вони зовсім виснажились. Першими, звичайно ж, пробилися хлопці.
«Стоячи на вершині, ти ніби дивишся у вічність»
– Які були відчуття, коли ви були на вершині Ельбрусу?
– Західна вершина Ельбрусу – це невеликий пагорб, на якому можуть розміститися аж шість-сім чоловік. Тому одна група туристів, стоячи на вершині, поступається місцем іншим, тому що всі не поміщаються. Через це я відчув невелике розчарування. Навіть на вершині вітер дуже пронизливий і ми, пробувши там 20 хвилин, дуже змерзли. А ще вони відчували страшенну втому. Кожен рух був неймовірно важким. Хотіла сфотографуватись під стрибком, але ледве стрибнула. Тіло було ніби залито свинцем. І все ж почувався щасливим. Стоячи на вершині, ти ніби дивишся у вічність. Там відчуваєш себе маленькою людиною і частиною природи. І водночас пишається собою, що підкорив цю неприступну вершину. Я надзвичайно вдячний своїй команді за підтримку та турботу, дружню допомогу. На душі панує спокій, і тепер я зовсім по-іншому дивлюся на всі проблеми. Тоді я думав, що попереду ще довгий шлях…
– І що це була за довга дорога?
– Непросто. Ішли дуже повільно й обережно, бо вже сонце пригрівало, сніг танув, коти на чоботях забивалися снігом. Треба було постійно його нокаутувати. Коти одного хлопчика застрягли і стали настільки слизькими, що він спіткнувся і мало не впав у яр. Багато хто вважає спуск легким. Але це не так. У такі моменти дуже хочеться спати. Але якщо ти на секунду вимкнешся, твоя нога не туди потрапила і все – ти на величезній швидкості впадеш у прірву, звідки тебе вже не витягнуть. Тому краще йти групою, все-таки безпечніше (чого ми не робили).
– Що ще запам’яталося з подорожі?
– У горах я відчув, що наближається глобальне потепління. За гарної погоди сніг танув на очах, перетворювався на річку, а через деякий час біля нашого наметового містечка утворилося озеро. Через танення снігу спускатися було значно складніше. І під час підйому, і під час спуску організм був ослаблений, вона почувалася як п’яна. Очі інших туристів злипалися. Зізнаюся, виникали думки, навіщо мені це, краще залишитися внизу. Але я їх прогнав. Були друзі, які мене постійно підтримували. Коли я зупинився відпочити, вони мене оточили й захистили від вітру. У цей момент згадується Володимир Висоцький «Якби друг раптом з’явився…». Взагалі його пісні якось найкраще співають у горах. Щодо погоди, то вночі було мінус 15. Були такі холодні ночі, коли ніхто з нас не спав, тільки намагався зігрітися. При цьому вдень пекло сонце, а через сильне ультрафіолетове випромінювання серйозних опіків уникнути не вдалося. Лягали о 22-23, вставали о п’ятій-шостій – там дуже швидко світає. Враження від подорожі казкові, фантастичні, яскраві, окрилені, хвилюючі. Хоча це було важко, але Ельбрус того вартий.
довідка
Ельбрус — гора на Кавказі, на кордоні республік Кабардино-Балкарія і Карачаєво-Черкесія. Ельбрус розташований на північ від Головного Кавказького хребта і є найвищою вершиною Росії та Європи. Ельбрус — двовершинний конус вулкана. Західна вершина має висоту 5642 метри, східна – 5621 метр. Вони розділені сідловиною – 5200 метрів і розташовані один від одного за три кілометри.
Маршрут
На схилах Ельбрусу працює маятниково-крісельний підйомник, який веде на висоту 3750 метрів, де розташований притулок «Бочки», що складається з 12 шестимісних утеплених житлових вагончиків і кухні. На висоті 4100 метрів знаходиться найвища гірська база «Притулок 11», яка минулого року згоріла, але вже почалася реконструкція. На висоті 4700 метрів розташовані Пастухові скелі. Далі маршрут пролягає через сідловину.
Корисні адреси:
Інформацію про Ельбрус та адреси турфірм, які допоможуть вам досягти омріяної вершини, дивіться на сайті: tropa.dp.ua
Галина Марків
0
3,964
